Блог Олександра Степаника

   Станом на 1874 рік меноніти Волині компактно проживали в близько двох десятках колоній на території сучасних Рівненської та Житомирської областей: Карлсвальд (Carolswalde), Карлсберг(Carlsberg), Антонівка(Antonovka), Нікітська(Leeleva) поблизу міста Острог; Забара (Dosildorf), Вальдхайм(Waldheim) поблизу міста Новоград-Волинського, Генріхсдорф (Heinrichsdorf) в 30 км на схід від м.Бердичів та ін. Міхалін, хоч і знаходився віддалено від інших колоній, але не був від них ізольованим. Нерідкими були шлюби між представниками родин з Міхаліна, Карлсвальда та Генріхсдорфа.[1,2].      Тобіас Унру, один з 12 делегатів, що відвідали США, на той час був духовним керівником багатьох менонітських колоній Волині, в тому числі й Міхаліна. Завдяки своєму впливові він став організатором першої хвилі міграції менонітів Волині в 1874 році[2].  Громада Міхаліна майже одностайно прийняла рішення про еміграцію до Америки та з оголошенням царського указу про військову пови...

   В 1874 році меноніти Міхаліна в силу своїх релігійних переконань були змушені назавжди покинути свої оселі. Що було причиною для такого кроку та як все відбувалось –читайте у цьому матеріалі.     Вперше про підготовку до проведення військової реформи уряд Росії оголосив 4 листопада 1870 року. Ця подія не пройшла повз увагу керівників найбільших менонітських спілок Півдня України, Волині, Кавказу та Волги. Ознайомившись з новою концепцією комплектування збройних сил, меноніти виявили загрози, які суттєво урізали або повністю скасовували надані їм російською царицею Катериною ІІ пільги щодо звільнення від військової повинності. В січні 1871 року в Санкт-Петербург була направлена делегація менонітів у складі 6 чоловік, якій було доручено уважно вивчити положення військової реформи та по можливості домовитися з владою про збереження за менонітами прав на звільнення від служби в існуючому вигляді. Проте Сенат Російської імперії не погодився на ці пропозиції і в...

    Ревізькі казки - документи, що відображають результати проведення ревізій податного населення Російської імперії у XVIII - 1-й половині XIX ст., що проводилися з метою подушного податкового обкладення населення. Ревізькі казки були поіменними списками населення, в яких вказувалися ім'я, по батькові та прізвище власника двору, його вік, ім'я та по батькові членів родини із зазначенням віку, стосунків до глави сім'ї.     Всього було проведено 10 ревізій, перша в 1719 році, остання в 1858 р. У проміжках між ревізіями ревізькі казки уточнювалися. Вироблялася фіксація наявності або відсутності особи на момент поточного обліку, причому в разі відсутності фіксувалася причина (помер, в бігах, відселений, в солдатах і т. п.). Всі уточнення ревізьких казок ставилися до наступного року, тому кожна «ревізька душа» вважалася наявною до наступної ревізії навіть в разі смерті людини, що дозволяло державі з одного боку підвищувати збирання подушного податку, а з другого створюв...

    Першими іноземними поселенцями на миколаївських землях були меноніти – послідовники релігійного вчення Менно Симонса, голандця по походженню. Менонітство виникло в 1530-тих роках в Нідерландах, як один з напрямів протестантского руху за реформування католицької церкви та її приведення у відповідність з Біблією. В основі віровчення менонітів лежать ідеї незастосування сили та неспротиву – меноніти по своїм релігійним переконанням за будь-яких умов відмовляються брати в руки зброю. Принциповий пацифізм менонітів, який вступав у протиріччя з інтересами держав, у яких вони проживали, привів до специфічної форми пасивного протесту – кожен раз, коли влада намагалась примусити менонітів проходити військову службу, вони вибирали для себе масову еміграцію. Перша міграційна хвиля прокотилась близько 1560 року, коли тиск католицької інквізиції став особливо нестерпним для голандських менонітів.      Одним з напрямків міграції став район дельти ріки Вісла (півні...

 Карти не дають змоги визначити початок орних самгородецьких земель, місцезнаходження самгородецьких хуторів та хутора Звєржховського – цих об’єктів, про які йдеться в тексті договору, тут немає. Інших джерел, які могли б прояснити їх розташування, наразі не знайшов. Та все ж договір дозволяє однозначно встановити напрями руху, що визначають кордони земель Міхаліна: - перший напрям - з точки 1 або 2 рухатися вздовж Немирівського шляху в напрямку Самгородка, потім повернути наліво від щляху; - другий напрям – з точки 1 або 2 рухатися вздовж Великої Руди в напрямку Самгородка до перетину з вектором першого напряму.    Через розгалуженість Великої Руди варіанти такого руху можливі як з точки 1, так і з точки 2… то ж яка з них є справжньою?    Ключ для розв’язання цієї задачі знайдено в документі ЦДІАК[2]. Тут вказано площу земель, отриманих менонітами по договору 1791 року з Потоцьким, - 357,2 десятин (390,2 га) або майже 4 кв.км.  Скористаємось інструмен...

    Перша згадка про Міхалін міститься в опису містечка Самгородок в Географічному словнику Королівства Польського (Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich) містить згадку про надання польським магнатом і власником самгородецьких земель Протом Потоцьким дозволу на поселення на його землях колоністів-менонітів та закріплення за ними прав на володіння землею згідно підписаного договору в квітні 1791 року[1]. Фрагмент договору викладено в словнику, а повна копія договору зберігається в ЦДІАК[2]. Переглянемо та проведемо аналіз тексту договору. «Prot na Złotym Potoku Potocki, wwda kijowski, orderów Orła białego i św. Stanisława kawaler, dóbr Machnówki i Samohorodka z przyłegłościami dziedzic, nadaję bez żadnej poprzedniczej summ kapitalnych opłaty, grunta za Machnówką leżące, przynależne teraz do Samohorodka, a odtąd Michalin nazywać się mieć chcący, Hollendrom mennonistom z ich następcami prawem wiecznego czynszu.»     Дослівно: «Прот ...