Що таке «Міхалін» та де він знаходився?

    Перша згадка про Міхалін міститься в опису містечка Самгородок в Географічному словнику Королівства Польського (Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich) містить згадку про надання польським магнатом і власником самгородецьких земель Протом Потоцьким дозволу на поселення на його землях колоністів-менонітів та закріплення за ними прав на володіння землею згідно підписаного договору в квітні 1791 року[1]. Фрагмент договору викладено в словнику, а повна копія договору зберігається в ЦДІАК[2]. Переглянемо та проведемо аналіз тексту договору.

«Prot na Złotym Potoku Potocki, wwda kijowski, orderów Orła białego i św. Stanisława kawaler, dóbr Machnówki i Samohorodka z przyłegłościami dziedzic, nadaję bez żadnej poprzedniczej summ kapitalnych opłaty, grunta za Machnówką leżące, przynależne teraz do Samohorodka, a odtąd Michalin nazywać się mieć chcący, Hollendrom mennonistom z ich następcami prawem wiecznego czynszu.»

    Дослівно: «Прот Потоцький  …<перерахування регалій> … надає без жодної попередньої оплати землі, які лежать за Махнівкою і до цього часу відносяться до Самгородка, а відтепер ці землі бажає називати Міхалін, голендерським менонітам та їхнім потомкам правом вічного чиншу».

    Тобто назву «Міхалін» дав саме Потоцький, однак звертаємо увагу на те, що під цією назвою слід розуміти не саме поселення, а власне земельну ділянку, яку він передав колоністам. Ділянка знаходиться між Махнівкою та Самгородком, але ж тут 25 км, то де саме? Договір дає відповідь на це питання: 

«Grunta tego Michalina zaczynają się u węgła granic gruntów kumanowieckich, schodzących się tamże ze stepem wsi Czereposzyniec i z traktem na Samohorodek Niemierowskim, leżą miedzy tymże traktem i Wielka Rudą i ciągną się od rzeczonego węgła, wzdłuż tegoż traktu, aż do gruntów ornych Samohorodeckich. U samohorodeckich ornych gruntów zwracają sie do tegoż traktu w lewo, i ciągną się aż do futorów samohorodeckich, po nad któremi idą aż do futoru teraz przez Imci Pana Zwierzchowskiego posiadanego, to z strony jednej; z drugiej zaś strony ciągną się po nad wzwyż rzeczoną Wielką Rudą aż do tego futoru Imci Pana Zwierzchowskiego.»

     Дослівно: «Землі цього Міхаліна починаються біля кута кордонів кумановецьких земель, що сходяться там з степом села Черепашинець та з Немирівським шляхом на Самгородок, лежать між цим шляхом та Великою Рудою та простягаються від названого кута, вздовж цього шляху, аж до орних самгородецьких земель. Біля самгородецьких орних земель вони повертають від того шляху вліво, і простягаються до самгородецьких хуторів, вище яких ідуть аж до хутору, що належить ясновельможному пану Звєржховському, то з однієї сторони; з другої сторони –простягаються вздовж названої Великої Руди до того ж хутора пана Звєржховського»
     Окрім того, договір зазначає умову для поселенців щодо наділення землею:

«Wydział zaś gruntów ma być zaczynany od wspomnionego węgła granic gruntów kumanowickich, każda familia obejmie grunt podług możności, niemniej jednak jak po morgów 18, po 300 prętów kwadr. mających, ani więcej jak po 3 włoki miary chełmińskej. »

Старопольська(chełmińska) міра площі орних земель:
1 прут (pręt) ≈ 4,5 метри, 1 квадратний прут  ≈ 20 кв.метрів,
1 морг (morgа) = 300 квадр. прутів ≈0,6 га,
1 волока (włoka) = 30 моргів ≈ 18 га.
    Тобто наділи землі менонітам надавалися не в довільному порядку на всій означеній площі, а мали свій початок від кута кордону кумановецьких земель і розташовувались з лівої сторони Немирівського шляху, якщо рухатися в напрямку Самгородка. Кожна сім’я могла займати наділ відповідно своїх можливостей, але не менше 11 га (18 моргів) і не більше 54 га (3 волоки), з кратністю площі в 1 морг (0,6 га).
   Виходить, що знайшовши вершину цього кута, ми визначимо розміщення земельної ділянки «Міхалін». Спробуємо це зробити, використовуючи тогочасні карти.
   

Карта 1767 року

     На карті італійця Риччі Заноні [3], складеній в 1767-1772 роках на замовлення польського короля, в наших краях … пустка, що і насправді відповідало дійсності. В період боротьби козаків з шляхтою в середині XVII ст. всі поселення в наших краях були дощенту зруйновані та спалені, а відновленню в наступні десятиліття наважала близькість Чорного шляху, яким кочівники з Півдня постійно здійснювали набіги за ясиром. Тож місцевість між сучасними Махнівкою(Mabanovka), Яновим (Janow), Білилівкою (Byłiłowka) та Самгородком (Smagron) являла собою майже безлюдний степ.
     Наступні фрагменти карт датовані приблизно 1840, 1877 та 1908 роками [4, 5, 6].

Карта 1840 року

Карта 1877 року

Карта 1908 року

    Шлях з Житомира на Немирів або Немирівський шлях(помаранчева лінія) проходив через Бердичів-Махнівку-Самгородок-Липовець. По картам 1877 та 1908 років можна чітко встановити розташування Немирівського шляху відносно залізниці Київ-Одеса (синя лінія), яка і дотепер залишилась у незмінному вигляді. Флоріанівку (Florianowka) та Куманівку(Kumanowka) обведено червоним.

Сучасна карта

    Співставляючи колишні та сучасну карти, можна встановити, що Немирівський шлях на ділянці Самгородок - Миколаївка співпадав з сучасним автошляхом T0227 «Білопілля – Козятин - Вівсяники» (коричнева лінія) до повороту на залізничний переїзд, далі проходив на місці сучасної вулиці Миру до окраїни села, тягнувся вздовж залізниці, пірнав під залізничний місток та пролягав далі на місці сучасних польових доріг.

   Межі земельних володінь, як правило, визначались природним ландшафтом(річки, яри, ліси) або по кордонам прокладались дороги. Повернемося до карти 1840 року.

   Межа черепашинських (лінія синього кольору) та кумановецьких земель (лінія зеленого кольору) найбільш ймовірно могла проходити по дорогам і досягати Немирівського шляху або в точці 1, або в точці 2. Немирівський шлях між точками 1 і 2 є межею самгородецьких земель(лінія жовтого кольору). Описаний в договорі кут може утворити клин черепашинських земель(вершина кута в точці 1) або клин куманівських земель(вершина кута в точці 2).

   Також варто звернути увагу на назви придорожніх корчм. В більшості випадків корчми мають або назву найближчого населеного пункту, як наприклад, Тучанська(Tuczanska) –біля с.Туча (Tucza), Флоріанівська(Florianowska) – біля с. Флоріанівка (Florianowka), або назву, похідну від прізвища власника(приклад - Костовєцька(Koztowiecka) поблизу Черепашинець). Але поблизу точки 1 знаходилась корчма «Клинова»(Klinowa). Сіл чи хуторів з такою назвою поблизу немає, повязати з прізвищем можливого власника «Клин», «Клинов» , явно не польського походження, теж досить малоймовірно. Більш за все ця назва була пов’язана з особливістю її розташування. Якщо в цьому місці був виступ (клин) черепашинських земель, то корчма якраз розташовувалась на вістрі цього клину.

    Стосовно згадуваної в тексті договору Великої Рӯди (Wielka Rudą). На тогочасних і сучасних картах нема нічого з такою назвою. В географічному словнику є лише згадка цієї назви в описі містечка Самгородок, без визначення об’єкта, якому може належати ця назва. Однак по договору землі Міхаліна простягаються вздовж цього об’єкта. В Вікіпедії в описі історії села Флоріанівка також є згадка про те, що землі тодішнього власника цього села – поміщика Флоріана Бурчака-Абрамовича – «лежали над Великою рудою Самгородоцьких ґрунтів графа Потоцького»[7].  

    З цього випливає, що Велика Руда – об’єкт географічний, має протяжність і має бути помітним, щоб слугувати у якості розділової межі між флоріанівськими та самгородецькими землями.

   Слово «руда» в древньословянській мові означало кров. «Рудник, родник» — кров землі, вода. «Рудник, родник, руда, рудка» — невелика річка. Слово «Руда», «Рудка» поширене в назвах багатьох малих річок на території України (Плоска Руда, Гоголівська Руда, Крива Руда, Красилівська Руда, Димерська Руда – притоки ріки Трубіж; Руда (притока Тетерева), Руда(притока Случа), Рудка(притока Хоролу) та ін.). За деякими джерелами, «рудою» називалися болота, грязькі місця, у ґрунті яких виступала рудувата або червонувата глина[8,9]. 

Позначимо визначені точки на сучасній карті :
точка 1 – поблизу дороги T0227.
точка 2  - в с.Миколаївка, район тракторного стану

   Аналізуючи топографічні карти в районі визначених точок 1 і 2, можна з високою вірогідністю стверджувати, що «Велика Руда» - це нині безіменна притока річки Десна, що бере свій початок на в 1 км на північ від с.Миколаївка.

  На тепер – це розгалуджений яр, який має досить круті схили. Найближчі до села два відроги яру облаштовані ставками, що йдуть майже один за одним, інші два відроги мають заболочене дно, ними течуть струмки. Під грунтом, на невеликій глибині знаходиться товстий шар глини. Природні особливості цієї місцевості досить точно відповідають значенню назви «Руда». 

Далі буде…