Ревізькі казки колонії Михалин 1858 року
Ревізькі казки - документи, що відображають результати проведення ревізій податного населення Російської імперії у XVIII - 1-й половині XIX ст., що проводилися з метою подушного податкового обкладення населення. Ревізькі казки були поіменними списками населення, в яких вказувалися ім'я, по батькові та прізвище власника двору, його вік, ім'я та по батькові членів родини із зазначенням віку, стосунків до глави сім'ї.
Всього було проведено 10 ревізій, перша в 1719 році, остання в 1858 р. У проміжках між ревізіями ревізькі казки уточнювалися. Вироблялася фіксація наявності або відсутності особи на момент поточного обліку, причому в разі відсутності фіксувалася причина (помер, в бігах, відселений, в солдатах і т. п.). Всі уточнення ревізьких казок ставилися до наступного року, тому кожна «ревізька душа» вважалася наявною до наступної ревізії навіть в разі смерті людини, що дозволяло державі з одного боку підвищувати збирання подушного податку, а з другого створювало умови для зловживань (цей факт отримав відображення в творі М. В. Гоголя «Мертві душі»). [1]
Сьогодні матеріали ревізьких казок є одним з джерел в генеалогічних дослідженнях. В фондах ДАКО вдалося знайти ревізькі казки колонії Михалин останньої, десятої ревізії 1858 року[2]. Нижче приведено повний перелік мешканців, яких іменовано як "Меноніти Голандці", колонії під назвою "Слобода Михалин". Цей документ підтверджує факт, що меноніти відносилися до категорії вільних людей, не кріпаків. Станом на 1858 рік колонія налічувала 43 домогосподарства, в яких проживало 261 мешканців - 135 чоловіків та 126 жінок. Аналізуючи прізвища мешканців, прізвища переселенців з Чехії та записи метричних книг після 1874 року можна зробити висновок - перші жителі колонії залишили її майже в повному складі. Виключенням є лише родина Бальцар (Baltzer).
Всього було проведено 10 ревізій, перша в 1719 році, остання в 1858 р. У проміжках між ревізіями ревізькі казки уточнювалися. Вироблялася фіксація наявності або відсутності особи на момент поточного обліку, причому в разі відсутності фіксувалася причина (помер, в бігах, відселений, в солдатах і т. п.). Всі уточнення ревізьких казок ставилися до наступного року, тому кожна «ревізька душа» вважалася наявною до наступної ревізії навіть в разі смерті людини, що дозволяло державі з одного боку підвищувати збирання подушного податку, а з другого створювало умови для зловживань (цей факт отримав відображення в творі М. В. Гоголя «Мертві душі»). [1]
Сьогодні матеріали ревізьких казок є одним з джерел в генеалогічних дослідженнях. В фондах ДАКО вдалося знайти ревізькі казки колонії Михалин останньої, десятої ревізії 1858 року[2]. Нижче приведено повний перелік мешканців, яких іменовано як "Меноніти Голандці", колонії під назвою "Слобода Михалин". Цей документ підтверджує факт, що меноніти відносилися до категорії вільних людей, не кріпаків. Станом на 1858 рік колонія налічувала 43 домогосподарства, в яких проживало 261 мешканців - 135 чоловіків та 126 жінок. Аналізуючи прізвища мешканців, прізвища переселенців з Чехії та записи метричних книг після 1874 року можна зробити висновок - перші жителі колонії залишили її майже в повному складі. Виключенням є лише родина Бальцар (Baltzer).
1. Ревізькі казки. Вікіпедія.
2. ДАКО, Фонд 280 Опис 2 Справа 1202.
Коментарі
Дописати коментар